Коротко о файле:УжНУ ІТФ / Технічне завдання на курсову роботу передбачає розробку технологічного маршруту виготовлення клину та механізацію операції обробки поверхні П, шляхом проектування потрібного спорядження. Початковими даними для проектування пристосування є креслення деталі, технічні вимоги на її виготовлення та річна програма випуску. / Склад: 5 аркушів креслення (складальне креслення пристосування А1, робочі креслення А3: плита затискна, клин, кронштейн) + специфікації + ПЗ.
ЗМІСТ
Технічне завдання
Вступ
1. Характеристика деталі та її призначення
1.1. Призначення деталі
1.2. Технічні вимоги та їх аналіз
1.3. Конструктивні особливості деталі
1.4. Аналіз деталі на технологічність
2. Розробка технологічного маршруту обробки
2.1. Заготовка
2.2. Маршрут обробки
3. Розробка раціональної конструкції пристосування
3.1. Аналіз початкових даних на проектування…
3.2. Обґрунтування конструкції пристосування
3.4. Розрахунок зусилля обробки, затиску, розрахунок на міцність та зношування елементів пристосування
4. Оцінка точності обробки заготовки у пристосуванні
5. Висновки
5.1. Аналіз основних результатів роботи
5.2. Переваги і недоліки розробленого спорядження
Перелік використаної літератури
В основу розробки технологічного процесу кладуть технічний та економічний принципи. Відповідно до першого проектований технологічний процес повинен забезпечити одержання заданих робочим кресленням форм і технічних вимог на виготовлення виробу. Економічний принцип передбачає, що виготовлення виробу повинно проводитись із найменшими затратами праці, енергії та матеріалів.
Вибір заготовки
Одним із головних напрямків сучасної технології є удосконалення заготівельних процесів з метою зменшення припусків на механічну обробку, обмеження її завершальними операціями або ж і повне виключення таких операцій, тобто реалізація маловідходних або безвідходних технологій.
В ролі заготовки вибираємо поковку отриманий з точністю 11-0-0-11 ГОСТ 7505-89.
Для об’єктивної оцінки комплексу затрат, пов’язаних із виготовленням заготовок, потрібно до них долучити і затрати на попередню обробку заготовок. Вона передбачає надання їм такого вигляду і стану, при якому можлива обробка на металорізальних верстатах.
Маршрут обробки
Вибір схем базування пальця при обробці
Перед початком розробки технологічного процесу слід призначити основні бази деталі: конструкторську; вимірювальну; чорнову та чистову технологічні бази. Технологічні бази деталі формують систему координат заготовки, та в подальшому самої деталі, а також надають їм належних розташувань у просторі. Тому від правильного вибору конструкторських та технологічних баз залежить вид обробки та якість виготовлюваних деталей.
Для зменшення загальної похибки базування при проведенні обробки деталі повинен застосовуватись принцип суміщення баз. При накладанні конструкторської, технологічної та вимірювальної баз на операціях обробки деталі похибка базування дорівнює: εσ=0. Для зменшення похибки базування на всьому маршруті обробки повинен використовуватись принцип постійності баз тому, що при зміні баз, виникає похибка базування.
Для повного визначення положення твердого тіла у просторі треба його лишити шести степенів вільності: трьох поступальних переміщень вздовж осей просторової системи координат та трьох обертальних - навколо цих же осей. Таке розташування деталі у просторі забезпечує правило шести точок. За цим правилом деталь буде нерухома, коли вона вставлена на шість опорних точок, які розташовані так, щоб три точки знаходились на установчій площині, дві - у направляючій площині та одна у опорній.
Для використання першої операції за базу приймаємо необроблені поверхні. Далі базами служать оброблені поверхні, у яких точність вища ніж у необроблених. При виборі схем базування, потрібно дотримуватись таких вимог:
1) “Чорнову” базу можна використовувати лише один раз, як правило, на першій операції. На наступних операціях її використовувати не варто. За допомогою “чорнової” бази, готуються наступні – “чистові” бази;
2) За “чорнової” бази потрібно вибрати поверхні, які мають найбільшу площу або які не підлягають наступній механічній обробці;
3) Якщо всі поверхні обробляються, то за “чорнову” базу приймають поверхню, що має найменші припуски;
4) “чистові” бази повинні бути точними, достатніми за площею поверхнями, які мають координатні зв’язки з іншими поверхнями;
5) Потрібно дотримуватись принципів сталості і суміщення баз;
6) Максимально використовувати можливість обробки інструментом найбільшої кількості поверхонь за одне встановлення;
Початковими даними при виборі баз є:
- робоче креслення деталі,
- ТВ на її виготовлення,
- вид заготовки і стан її поверхонь.
В результаті виконання курсової роботи, були вирішені такі задачі:
1) Коротко описано призначення клину, його місця у вузлі, машині, призначення його окремих поверхонь;
2) проведений аналіз технічних вимог на виготовлення деталі;
3) проаналізовані конструктивні особливості виробу;
4) проведений аналіз деталі на технологічність;
5) вибрано метод виготовлення заготовки та схеми базування деталі;
6) проведений аналіз початкових даних для конструювання пристосування та описано будову розробленого пристосування для фрезерування лисок;
7) проведена оцінка точності обробки в пристосуванні;
Розроблене пристосування для фрезерування лисок, має такі переваги:
1) простота конструкції;
2) легкість обслуговування;
3) достатня точність;
4) висока ремонтопридатність;
5) низька вартість;
6) висока жорсткість при обробці.
Недоліки пристосування:
1) ручний затиск;
2) відсутність установів
Тезнічна характеристика
1. Пристосування для фрезерування 2-ох пазів шириною 10мм на глибину 5мм
2. Затиск - ручний
3. Верстат - вертикально-фрезерний моделі 6Р13
4. Різальний інструмент - фреза кінцева ∅10 Т15К6 ГОСТ 17025-88
5. Зусилля затиску - Q=150H
6. режими різання:
глибина різання - t=5мм
подача - S=0,1мм/зуб
швидкість різання - V=39,27м/хв
частота обертання шпинделя - n=1250 об/хв
7. Габаритні розміри:
LģBģH=458ģ140ģ133
8. Технологія фрезерування пазів:
8.1. Встановити заготовку на палець, поз.18, до упори з опорами, поз.12 у вертикальній та горизонтальній площинах
8.2. Відкинути затискну плиту, поз.6 до упору затискних опор, поз.13 з торцем заготовки
8.3. Зафіксувати заготовку, закрутивши гайку-баранець, поз.15 на відкидний болт, поз.20. Провести затиск заготовки за допомогою ексцентрика, поз.5
8.4. Обробити паз згідно креслення
8.5. Звільнити заготовку від затиску, повернути на 180° і повторити п.4.1-4.3
8.6. Обробити другий паз згідно креслення
8.7. Зняти деталь з пристосування
8.8. Проконтролювати отримані розміри
